ШЕВЧЕНКО

Не поет - бо це ж до болю мало,

Не трибун - бо це ж лиш рупор мас,

І вже менш за все - "Кобзар Тарас",

Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше - бунт буйних майбутніх рас,

Полум'я, на котрім тьма розтала,

Вибух крові, що зарокотала

Карою на довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,

Гонга, що синів свяченим ріже,-

У досвітніх загравах - степах

З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч - усміх, ласка, мати

І садок вишневий коло хати.

Теги: Євген Маланюк. Шевченко.